Отже, краще одразу озвучити тезу: всі люблять Івана Горобчика. Друзі, викладачі, однокурсники. Це факт, який не змінити.

Кого любить Іван Горобчик? Усіх. І водночас – нікого.

Пункт #1: Він подобається всім дівчатам без винятку, навіть мені. Звісно, з умовно-естетичної точки зору й десь глибоко в душі… А втім, я не звикла звертати увагу на такі дрібниці!

Пункт #2: Він не помічає таких, як я...

Я працювала офіціанткою у звичайному дублінському кафе й вела тихе життя людини, чиї проблеми зводяться до невпевненості в собі й невдач на особистому фронті. Поки одного разу в кафе не зʼявилася жінка на імʼя Ліліт і не змусила мене захотіти більшого.

Краса, гроші, адреналін, чоловіки біля моїх ніг, життя на повну котушку, кохання як у кіно - вона сказала, що все це в мене буде. І, ведена наївністю і відчаєм, я пішла за нею. Я і гадки не мала, у що вплутуюся, і не послухала того, хто намагався попередити мене про смертельну небезпеку...

В Аліси Сніжної слабке серце. Для її друзів це таємниця, тому вона уникає зайвих хвилювань і зустрічається з хлопцем, до якого не має сильних почуттів. Так легше боротися за майбутнє й не здаватися всім байдужою та холодною.

А ще так легше збрехати собі й не закохатися в найкращого друга свого молодшого брата — хлопця із зухвалою усмішкою та нахабними чорнильними очима, які здатні розтопити лід і знищити будь-який захист.

Руслан Марджанов звик отримувати від життя все, що хоче, і ні про що не жалкувати. Йому подобається гратися з людьми й чергова його мета — Аліса. І нехай він каже, що для нього вона не іграшка, одного разу, зламавши її захист, він може розбити й серце…

Мене звати Долорес Макбрайд, і я з народження страждаю від дуже рідкісної форми алергії: дотики до інших людей спричиняють у мене найсильніші опіки. Я не можу поцілувати хлопця, обійняти батьків, вийти з дому, не вдягнувши рукавички. Я недоторканна.

Я немов живу в зачарованому замку, який тримає мене в полоні й карає опіками й шрамами за кожну спробу «втечі». Навіть придумала ім’я для своєї в’язниці: Стигмаліон...

Аннотація до твору:

Я для чоловіка Миша — нелюба і небажана дружина. Він для мене — сьогодення, з якого я обов’язково вирвуся!

Ще вчора Ярослав Борзов не міг мене виносити. Найкращий боєць міксфайту на прізвисько Ярий: одна тільки думка, що його зв’язав зі мною нав’язаний шлюб, ламала йому душу, оголюючи неприховану лють. То що ж змінилося зараз, коли ми почали жити разом? Невже те, що він дізнався про мої приховані від нього секрети?

Чи готові ви до історії, де один ранок може обернутися несподіванкою?

"Сокіл і Чиж" розповідає про дивовижні обставини, в яких зірка університету ненавмисно "позичив" квартиру другу і тепер змушений ділити її з липовою дівчиною. Що робити, коли ваше життя перетворюється на комедію помилок?

Порада перша: не довіряйте ключі від квартири друзям, одного разу вони без вашого відома можуть впустити до неї меш- канця.

Порада друга: коли кохання стукає у двері — не поспішайте замикати замки і вішати табличку «Нікого немає вдома!» Краще запросіть кохання на чашку чаю, інакше ризикуєте залишитися без дверей.

Порада третя: якщо ви проігнорували дві попередні поради, приготуйтеся до пригоди вашого життя!

Коли фортуна відвернулась, саме час пакувати валізи і вирушати за нею навздогін!

Анотація до твору:

Мій зведений брат. У тебе є все: дім, сімʼя, батьки... Я нічого не просила й ні на що не сподівалася. Мені було затишно в своєму світі, допоки в ньому не зʼявився ти. Але ти проник під шкіру й залишив рани.  Маю надію, що одного разу я забуду тебе.

Я й сам не знаю, чому лютую. Чому ця худенька дівчина змущує вкотре думати про неї. Зведена сестра. Чужа плоть і кров. Непрошена гостя –  в моєму житті, в моєму домі, в моїй кімнаті. Ти пошкодуєш, що якоїсь миті переступила її поріг.